Італія
Швидкість поширення COVID-19 в північних регіонах Італії змусила запровадити найсуворіші в ЄС заходи карантину та ізоляції, починаючи з лютого 2020 року

Режим надзвичайного стану Італія ввела 31 січня 2020 року на термін до 6 місяців. Італійські експерти не змогли визначити пацієнта «0» або пацієнта «1», але припускають, що масове зараження в регіоні Ломбардія відбулося через безсимптомних пацієнтів ще всередині січня 2020 р. Проте, регіональна влада ігнорувала епідеміологічні спалахи в лікарнях, особливо в приватних лікарнях, хоспісах та будинках для літніх людей (це 40% лікарень та медичних структур в Ломбардії, і вони тісно пов'язані з місцевою владою). Водночас італійські політики ігнорували небезпеку пандемії та наголошували на тому, що хвороба не повинна впливати на повсякденне життя громадян. Як наслідок, швидкість поширення хвороби саме в північних регіонах Італії змусила запровадити найсуворіші в ЄС заходи карантину та ізоляції, починаючи з лютого 2020 року. Наразі карантин продовжено до 13 квітня 2020 року з розрахунку на те, що динаміка заражень буде спадати.


Вікторія Вдовиченко
Рада зовнішньої політики
"Українська призма",
кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин та міжнародного права, Київський університет імені Бориса Грінченка
Урядовими декретами в Італії передбачено повне закриття магазинів, барів та ресторанів з 12 березня по всій країні. Більшість виробництв, крім життєво необхідних, призупинено. Натомість працюють аптеки, продуктові мережі, комунальні служби з вивозу сміття. Харчування з доставкою додому дозволяється, якщо при цьому дотримуються дуже жорстких санітарних правил. Також доступні банківські, фінансові, страхові послуги.

Уряд затвердив декрет про виділення 25 млрд євро (1.4% ВВП), беручи до уваги чотири головні аспекти державних виплат: охорона здоров'я, виплати громадянам, доля кредитів та підтримка реальної економіки. Крім того, мова йде про створення спеціального Фонду гарантування виплат для індустрії розваг та кіно, на який виділятиметься 130 мільйонів євро на 2020 рік. Відбуватиметься повернення коштів у вигляді ваучерів на збитки від невикористаних квитків в кінотеатри, театри, музеї та інші місця культури, закриті через коронавірус, а також невикористані туристичні пакети та авіаквитки. Подовжено термін «заморозки» іпотечних платежів до 18 місяців. Запроваджено мораторій на позики та кредитні лінії для малих, середніх та мікропідприємств, які звернулися з проханням про позику до банку або іншого фінансового посередника.

З початку карантину Італія попросила ЄС проявити гнучкість щодо її зобов'язань та надати допомогу італійським громадянам та підприємствам від ЄС. Проте, оскільки на той момент наслідки вірусу були слабко відчутними в інших країнах, відповідь ЄС виявилася повільною та несвоєчасною. Як наслідок, італійські політики почали критикувати членство Італії, засновниці Європейських Співтовариств та ЄС, в ЄС в цілому. При чому, критика звучала і від правих, і від лівих популістичних сил.

12 березня Європейський Центробанк відмовився піти на поступки Італії та знизити відсоткові ставки. Після цього Президент Італії Серджо Матарелла виступив із критикою політики ЄС щодо Італії, вимагаючи від Брюсселя змінити свої дії «заради інтересів» Європи. ЄС змінив свою позицію щодо допомоги державам-членам лише коли коронавірус поширився на Іспанію, Францію та Німеччину.

Співпраця уряду із регіонами Італії була та є доволі строкатою. Прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте не безпідставно вважає, що однією з причин поширення вірусу в Італії стала недостатня координація заходів зі стримування коронавірусу між регіонами та центральними органами влади.

У епіцентрі поширення коронавірусної інфекції COVID-19, північних регіонах Італії (Ломбардія, Венето, Лігурія та ін.), загострилась політична полеміка з урядом через активізацію партії «Ліга», що була у владі впродовж 2018-2019 рр., а також через рішення регіональних рад Ломбардії та Венето, що критикували санкційний режим ЄС щодо РФ (і підтримувалися російською владою через фінансування культурних та бізнес-асоціацій). Партія «Ліга» та ультраправа партія «Брати Італії» широко використовували ситуацію із COVID-19, посилюючи свою антиіміграційну та ксенофобську риторику.

Проте в середині березня риторика Маттео Сальвіні (партія «Ліга») змінилася і зосереджується вже не на мігрантах, а на економічних питаннях. Беручи до уваги той факт, що восени 2020 року відбудуться регіональні вибори у шести регіонах Італії, більшість з яких надзвичайно постраждали від коронавірусної епідемії, Сальвіні прагне використати це на свою користь. Демократична партія, своєю чергою, понесла іміджеві втрати після того, як голова партії Ніколо Дзінгаретті, що спочатку закликав вільно гуляти Міланом і не дотримуватися соціальної дистанції, захворів на COVID-19. Втім, партія й надалі обговорює свої пропозиції із прем'єром Джузеппе Конте. Деякі ініціативи, зокрема колишнього прем'єра та лідера партії «Італія віва» Маттео Ренці, були доволі неоднозначно сприйняті італійським суспільством, оскільки посягали на обмеження прав громадян, передбачали моніторинг пересування італійців з використанням геолокації їх мобільних телефонів і даних телекомунікаційних компаній.

В цілому, «Ліга» протягом лютого-квітня 2020 зберігає своє лідерство з популярності в загальнонаціональних рейтингах (29.4%). Демократична партія, що слідує за нею, навпаки, дещо втратила свою популярність, хоч і знаходиться на другій позиції (21%). Певне зростання має партія «Рух 5 зірок», що отримала 14,8%. Проте, вона й досі немає чіткого бачення із впізнаваним і визнаним лідером, який підготує партію до регіональних виборів. Посилила свої позиція ультраправа партія «Брати Італії» (13,1%) та «Вперед, Італіє» (6.4%).

На заклик італійських урядовців до інших країн щодо допомоги та солідарності, найбільш оперативно та з користю для себе відреагували Китай та Російська Федерація. Італія, що першою з країн «Групи 7» приєдналася до ініціативи «Один пояс – один шлях» відчула на собі дію китайської «м'якої сили» та дипломатії. Так, Китай надав системи штучної вентиляції легень та маски, представивши себе як благодійника, що привіз подарунки, хоча Італія підписала відповідні контракти. Звісно, вже пізніше свою допомогу Італії надали Німеччина, Франція, які транспортували важкохворих пацієнтів до своїх лікарень, а влада Чехії надіслала одноразові захисні костюми для медичного персоналу Італії.

Росія ж, після телефонної розмови між прем'єр-міністром Італії Джузеппе Конте та президентом Росії Володимиром Путіним 21 березня, надіслала мобільні лабораторії для стерилізації та обладнання для дезінфекції приміщень, які на думку Вищого інституту охорони здоров'я Італії, виявилися неефективними (80% цієї допомоги). Водночас, сама ініціатива Російської Федерації під назвою «Від Росії з любов'ю», в рамках якої на летовищі ВПС Італії «Пратіка ді Маре» приземлилися російські військові літаки, виявилася ефективною «гуманітарною» спецоперацією. Лише декілька видань італійських ЗМІ завбачливо написали, що йшлося про намір РФ посилити суперечності всередині самого ЄС та показати його вразливість. Крім того, оскільки на території Італії розташований один із найбільших за чисельністю контингентів американських військових, то перевезення гуманітарних вантажів військовою технікою РФ країною НАТО стало викликом і для трансатлантичної єдності.

Автор
Вікторія Вдовиченко
Рада зовнішньої політики "Українська призма",
кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин та міжнародного права, Київський університет імені Бориса Грінченка


Рада зовнішньої політики
"Українська призма"
www.prismua.org
E-mail: info@prismua.org
Made on
Tilda